Красилівське бюро з надання БВПД.

Просити милостиню стало звичайним явищем. Жебракування, зазвичай, розвивається в період природних і суспільних катаклізмів, а в Україні це явище давно перетворилось на своєрідний бізнес. Значна кількість нужденних перебуває у вимушеному рабстві, наповнюючи гаманці власникам такої кримінальної комерції. А ми, подаючи милостиню, сприяємо їм, не задумуючись про наслідки.

Більшість злиденних українців стають жертвами примусового жебракування. Таке рабство за кількістю потерпілих поступається хіба що трудовій експлуатації. Але прибутковим злочинний бізнес став за рахунок нашої небайдужості.

До жебраків можна ставитись по-різному. Одних шкода, бо вони хоч якось намагаються вижити, а до інших жодного жалю – бо замість пошуку роботи вони обрали легкий заробіток на людському співчутті. Проте, лише дехто із нас задумується над тим, що багато людей жебракують не з власної волі, а є жертвами кримінального злочину. Десятки таких потерпілих щороку звертаються до правоохоронних органів чи громадських організацій з проханням допомогти.

Найуразливішими в цьому плані є неповнолітні. Як правило це діти з неблагополучних сімей, де немає батька, а мати веде аморальний спосіб життя або навпаки – обоє батьків пиячать чи вживають наркотики. Таких випадків, на жаль, дуже багато. Ці дітлахи постійно голодні, недоглянуті, змушені самостійно шукати шматок хліба. А держава не завжди приділяє належної уваги цим сім’ям (хоча на папері у нас все дуже добре!). Це і штовхає дітей до жебракування. Вони дуже легко йдуть під вплив дорослих і легковажно потрапляють у пастку рабського полону. Буває, що жебракувати дітей примушують і власні батьки, вимагаючи з кожним днем все більше грошей на горілку, наркотики чи інші «втіхи» і «свято життя».

Однією мабуть найцинічніших з форм  торгівлі людьми є жебракування дітей –спосіб отримання вигоди з традиції давати милостиню. Деякі діти добровільно жебракують, оскільки їхні родини малозабезпечені. Проте в багатьох випадках діти вербуються та продаються з метою отримання прибутку для інших осіб, які потім часто є «наглядачами» цих дітей під час жебракування.

Громадськість зараз дуже пасивна у цьому питанні. Люди мало звертають увагу на таких дітей, рідко телефонують в поліцію.

 Відповідальності за жебракування на сьогодні в Україні нема. Є покарання лише за втягнення дорослими дітей до жебракування – це стаття 304 ККУ.

У випадках, коли ми виявляємо дітей, які допізна гуляють, жебракують чи займаються бродяжництвом, ми маємо віддавати таких дітей батькам. Якщо ми батьків не знаходимо, то ми направляємо таких дітей у притулок чи центри соціально-психологічної реабілітації. Якщо ми бачимо, що дитина залишається без догляду, ми обов’язково притягуємо батьків до відповідальності за неналежне виховання.

Та за законом на осіб, які втягнули неповнолітніх у жебрацтво, чекає в’язниця. Ст. 150-1 Кримінального кодексу України за використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом з метою отримання прибутку передбачено відповідальність у вигляді обмеження волі на термін до 3 років або позбавлення волі на той самий термін. Ті самі дії, вчинені щодо чужої малолітньої дитини або пов’язані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, караються обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на строк від 3 до 8 років. Примусове жебракування, у яке втягують неповнолітніх, підпадає і під ст. 150 – «Експлуатація дітей», а також під ст. 304 – «Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність».

Звісно, ніхто не може заборонити робити пожертви нужденним, та й ніколи не знаєш напевне, чи ховаються за такими людьми злочинці. Тож фахівці просто радять обачніше ставитися до прохань жебраків.

Що робити, якщо Ви побачили дитину, яка жебракує?

Зателефонувати до поліції (102) та/або Служби у справах дітей (0336321456) і повідомили, що побачили дитину, яка жебракує або займається бродяжництвом. Представлятися не обов’язково, але необхідно детально розповісти, де саме це відбувається, і описати дитину або дорослу особу, яка її супроводжує.

Якщо є можливість, дочекатися приїзду поліції чи представників Служби у справах дітей.

Якщо Ви постраждали від торгівлі людьми за кордоном або в межах України, зателефонуйте до Департаменту боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми Національної поліції України за номером: (044) 374 37 85. Також в Україні діє Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0 800 505 50.1

Старокостянтинівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги

(м. Старокостянтинів, вул. Миру, 36, тел. (03854) 4-54-75)

Красилівське бюро правової допомоги — м. Красилів, вул. Театральна, 1, тел. (03855) 4-26-60.

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги — 0-800-213103.

Начальник відділу

“Красилівське бюро правової допомоги”                                                                                    А.Заярнюк